Річ

Хочу бути твоєю річчю.

Не роботою, не виною…

Не слідкуй за моїм обличчям  –

Просто бався всією мною.

Без обов’язків, без вагання –

Просто так, як тоді заманеться.

Я не матиму ні питання

І віддам тільки те, що візьметься.

Хочу бути річчю – твоєю!

Не сама по собі, а власність!

Будеш брати побавитись нею

Й залишати, загорнуту в щастя…

09.2014

Справжнього

Я хочу чогось справжнього –

Кохання, гарячої піци…

І глянути так зневажливо

У всі оті стримані лиця.

І губи в рукав витираючи,

Вином так бездумно впитися!

А не, із вікна підглядаючи,

Щастю чужому злитися.

Я хочу чогось особливого –

Не чаю, а зілля цілющого!

Тобі – або вкрай важливою,

Або вже зовсІм незначущою.

Плакало щастя

У розпачу сині очі,

У розпачу голос захрип…

Він жити з виною не хоче,

Але він до неї звик.

Війна між собою й собою

З нестерпно вагомих причин –

Їм жити цією війною,

Залишивши тіло з нічим…

Хвилини-монетки дзвеніли,

Весни затираючи слід.

А двоє себе розгубили,

І падали іскри на лід.

Всі карти – однакові масті,

Слова усі зшиті одним.

…І тихо заплакало щастя,

Опівночі ставши нічим.

05.04.2014,  1:30