понеділок, 17 серпня 2015 р.

Я знаю



Самотність…
Розсипле мене як гранатові зерна.
А ти так безпечно наступиш.
Не мій.
Я знаю…
Я знаю, що жовтень назад не повернеш,
Але говорити про це мені прямо - не смій.

Не смій!
Ти ж не чуєш як ниє невипита ніжність…
Як крила горять…
І як важко наважитись йти.
Я сама все почую.
Цю дику розбіжність
Між тим що ти був і теперішнім ти.

08.08.2015


субота, 11 жовтня 2014 р.

Річ



Хочу бути твоєю річчю.
Не роботою, не виною…
Не слідкуй за моїм обличчям  
Просто бався всією мною.

Без обов’язків, без вагання –
Просто так, як тоді заманеться.
Я не матиму ні питання
І віддам тільки те, що візьметься.

Хочу бути річчю – твоєю!
Не сама по собі, а власність!
Будеш брати побавитись нею
Й залишати, загорнуту в щастя…

09.2014

неділя, 18 травня 2014 р.

Справжнього



Я хочу чогось справжнього –
Кохання, гарячої піци…
І глянути так зневажливо
У всі оті стримані лиця.

І губи в рукав витираючи,
Вином так бездумно впитися!
А не, із вікна підглядаючи,
Щастю чужому злитися.

Я хочу чогось особливого –
Не чаю, а зілля цілющого!
Тобі – або вкрай важливою,
Або вже зовсім незначущою.









субота, 17 травня 2014 р.

Плакало щастя

У розпачу сині очі,
У розпачу голос захрип…
Він жити з виною не хоче,
Але він до неї звик.

Війна між собою й собою
З нестерпно вагомих причин –
Їм жити цією війною,
Залишивши тіло з нічим…

Хвилини-монетки дзвеніли,
Весни затираючи слід.
А двоє себе розгубили,
І падали іскри на лід.

Всі карти – однакові масті,
Слова усі зшиті одним.
…І тихо заплакало щастя,
Опівночі ставши нічим.

05.04.2014,  1:30



неділя, 26 лютого 2012 р.

Настроение


Шагала по городу милая девочка Мая,
Улыбку несла на весенне-счастливом лице
И в сердце свое, как в лукошко лучи собирая,
Жила своим солнцем, как лучшим, что было в том дне!

Угрюмые лица прохожих ей вдруг улыбались,
И с улиц на миг исчезала седая вуаль.
И девочка Мая шагала, ничуть не смущаясь,
Что в городе царствует вовсе не май, а февраль!


неділя, 27 березня 2011 р.

Ти і весна

Ти і весна гуляли теплим містом,

Веселий погляд бавився людьми…

Життя наповнилось цим днем як змістом,

Напевне, навіть зміняться всі сни.


Незвичні рухи твого силуету,

Одягнутого в жовтий-жовтий плащ -

Відвертий виклик сірому сюжету,

Веселі війни проти всіх невдач.


Тобі напевне більшого не треба,

Ніж ця весна і це зручне взуття,

Бо сонце, вітер і весняне небо –

Твоя свобода і твоє життя!