Ти і весна гуляли теплим містом,
Веселий погляд бавився людьми…
Життя наповнилось цим днем як змістом,
Напевне, навіть зміняться всі сни.
Незвичні рухи твого силуету,
Одягнутого в жовтий-жовтий плащ -
Відвертий виклик сірому сюжету,
Веселі війни проти всіх невдач.
Тобі напевне більшого не треба,
Ніж ця весна і це зручне взуття,
Бо сонце, вітер і весняне небо –
Твоя свобода і твоє життя!
То не правду говорять, що очі не вміють брехати,
То брехня, що ці руки торкалися тільки мене.
І не правда, що весни уміють про все забувати,
І що ніч десь під ранок твій погляд собі забере.
Я не знала, що в мене призначення просто чекати,
І напевне тепер уже варто наважитись йти.
То не правду говорять, що очі не вміють брехати –
Твої очі неправду говорять так легко, як ти.
То був вогонь, то був відвертий виклик
Буденності чи звичці - все одно!
Букет бажань, так соковито стиглих,
Розсипаний у молоде вино.
Твоє, моє – тепер немає сенсу
Ділити цей клубок із почуттів.
Вино і ти - як суть всього моменту,
Як втілення найнеймовірнішого з снів!
