Я послухаю тіло долонями...
Твоя шкіра як шепіт дощу...
Я втомилася гратися долями
І не хочу чужого вогню.
Хочу стати колись королевою
У твоєму одному з життів.
Я втомилася гратись дилемами
І сплетінням чужих почуттів.
І хоч ти не боїшся самотності
І не знаєш ще як я люблю,
Але раптом сумуєш за постаттю,
У якій впізнаєш вже мою.
2006.
7 коментарів:
не знаю як він, але я вже сумую
слухати тіло долонями...люблю слухати тіло долонями....і той шепіт інколи говорить більше за будьякі слова... і коли ти відкритий то той дощ може перетворитись в чуттєву зливу.... мені дуже подобаються перші два рядки.
Чудові верші, прикро, що давно не з'являлося тут нового... ;-)
Підтримую Астрона :)
Дуже гарно...
Дуже гарно...
Ти…
Недоспана ніч…
Важезні повіки.
Змучене тіло.
Гуде голова.
Невже це було?
Невже я навіки
Тебе своєю назвав?
Так, було…
Розп’яття і мука.
Так, гриміло.
Нестриманий шал…
Заблукала в глухих провулках
Геть осліпла моя душа.
Десь над нею
Недремне око…
Десь на Лисій горі –
Чорти…
Білотіла, гнучка й висока
Королевою оргії –
ТИ!
Дописати коментар