пʼятницю, 28 березня 2008 р.

У очах, що не втримали сліз

Я помру, мабуть, завтра від болю
Й воскресатиму в різних руках,
Я ще потім прийду за тобою
В божевільних твоїх міражах.

Я в кімнаті, де входу немає...
Запливала за власні буйки...
Я тобі ще багато згадаю,
Ти знайдеш випадкові сліди.

Я вогонь розлила на сходинки,
На напружені вулиці міст,
А у тебе в очах дві крижинки,
В тих очах, що не втримали сліз.

Я помру, мабуть, завтра від смутку,
А тобі ще багато пройти.
Я - болюча твоя незабудка,
Та зриваєш мене вже не ти.

2005.

4 коментарі:

Анонім сказав...

Привіт! Це Оксана!
Хочу тобі сказати, що я в захваті від твоїх віршів, я обов'язково прочитаю їх всіх! Мені особливо сподобався "У очах твоїх, що не втримати сліз"
Ти повинна продовжувати писати далі! Ти молодець!

Vova Vovk сказав...

Багато смутку й болю в цьому вірші, я б сказав досить багато... але тут є один великий плюс: вже не один раз переконувався, що є люди які можуть відчувати надзвичайно глибокий сум, тугу, розчарування, але якраз ті ж самі люди і вміють по справжньому радіти життю, бути безмежно щасливими!
вірш гарний і проникливий..але все ж хотілось би бачити більше радості у твоїх віршах :)

andr сказав...

Класно!Спробуй відкрити дорогу в люди!

Анонім сказав...

Хоча я в поєзіїї і не експерт, але в цьому вірші відчуваю глибокий зміст, який заставляє задуматися, і можливо навіть про особисте.
Ромеро.