пʼятниця, 28 березня 2008 р.

Чужа фієста

Всі наші па, мальовані на фресці
Під тихі звуки кольору вітрів,
Не зрозуміють на чужій фієсті
Між злих дистрофіків і королів.

Ми без вини, і не ховали очі
Від пильних поглядів старих Фемід
І з подивом дивились на охочих
Чужими крилами вести політ.

Пожовк листок на фікусі кривому
В фойє з картинами німих мадонн...
Ви захотіли нас навчити втоми?
Ми зникнемо! Ви бачили фантом...

2004.

2 коментарі:

Vova Vovk сказав...

"Під тихі звуки кольору вітрів" - один цей рядок, просто "виносить" розум... навіть моя бурна фантазія не в змозі уявити всю повноту такої картини...
мабуть найбільше що мене пре від твоїх віршів, це їхня безмежність, неосяжність для розуму і відкритість і ясність для сердця... намагатись зрозуміти їх розумом в більшості випадків безглуздо, а от емоції, почуття, переживання передаються, я б сказав, на пряму..

Вона сказав...

Ти не уявляєш, на скільки приємно чути "відлуння" своїх емоцій.
Колись думала, що мені пофігу як хто ставиться до моїх віршів. Останнім часом зрозуміла, що таки ні :)