А сьогоднішня осінь уже досягла апогею...

Хтось читав катехізис, поеми, вірші, епопеї...
Все блукав і шукав щось, а щастя стояло поруч....
А сьогоднішня осінь уже досягла апогею,
Чи то може агонії - час, як і рай, не замовиш.

Всі проблеми вчорашні під гримом опалого листя,
У безодні раптово знаходиться дно, навіть вимір.
А вгорі почуття із руками й гілками сплелися,
В парку ходить поет і шукає розкидані рими...

Можна бути ніким, а комусь означати всю сутність,
Або втратити сенс, навіть будучи вище від них.
Я ціную, як осінь, твою полум"яну присутність!
Знаєш, жовтень нам хоче купити квиток до весни...

2003